ШАРГОРОДСЬКИЙ КВЕСТ: ЩО ШУКАЛИ ТУРИСТИ В СИНАГОЗІ, КОСТЕЛІ ТА НА ЗАКИНУТОМУ ЗАВОДІ

thumbnail

Віднедавна місто Шаргород на Вінниччині отримало ще одну туристичну родзинку. Тут відкрили екскурсійний квест-маршут,  який водитиме туристів сам. Для нього навіть не завжди потрібен екскурсовод, адже отримати необхідну інформацію про об’єкт можна, знайшовши QR-коди, які розкажуть про історію стародавнього міста.


На початку жовтня, в рамках проєкту “Малі міста — великі враження” у Шаргороді відбулось відкриття цього маршруту та фестиваль “Від шаленого штетлу до сучасного мистецтва”. 


Випробувати на собі квест зголосилися учні кількох шкіл з районів Вінниччини. Учень Муровано-Куриловецької школи №2, яка крокувала по маршруту однією з перших, Ярослав Габрійчук розповідає:

“Найбільше з цієї екскурсії мені сподобався таємний вхід в синагозі, католицький костел та ми також заходили в підвал, де євреї ховали золото”.

Дійсно, старовинна синагога, яка цьогоріч відзначає своє 430-річчя, почала дивувати гостей с самого порогу. На даху будівлі грав скрипаль, утім, знайти шлях, яким він туди потрапив, було досить складно. З другого поверху виходу на дах не було, адже прохід виявився секретним. Знайшли його найдопитливіші — учні, які помітили порожнечу під банером на стіні. Під ним виявилися гвинтові сходи, які привели нас спочатку на горище, а далі й на дах.

“Не лякайтеся!”, — попереджаємо скрипаля, який саме припиняє грати. Геннадій Кудрін розповідає, що погодився на цю акцію із задоволенням:

“Конкретно ця локація відображає всю суть єврейського містечка. Це велика синагога — зі скипалем на даху”, — говорить музикант.

В самому ж приміщенні синагоги демонструють відео та старі фотографії єврейських родин, які проживали в Шаргороді. 

Наступний пункт — замок польського канцлера Яна Замойського, який і заснував Шаргород понад півтисячі років тому. Тут школярів зустрічає сам засновник і охоче з ними фотографується, а екскурсоводи розповідають про криницю, у якій кожен, хто подивиться, бачить себе вродливим. 

Знайшовши на стіні замку новий QR-код, група рушає далі — шукати пам’ятник… невідкритому пам’ятнику. Його встановили тут у 2009 році, авторкою об’єкта є відома столична скульпторка Жанна Кадирова.

Від пам’ятника дорога повела нас на єврейську вулицю, яка колись була головною. Тут гостей зустрічають — танцями, гумором та гостинцями. Сьомочка, який без кінця вимагає у Шурочки деруни, діти в веселому танці, і компанійський рудий пес, який теж, пристав до дитячого хороводу.

Довкола цієї імпровізованої сцени розташувалися стилізовані під кімнати намети, а позаду — один з небагатьох єврейських будинків древніх часів. Діти незчулися, як забрели до підвалу, у якому, за легендами, євреї ховали золото.

Після таких пригод, знайшовши черговий QR-код, мандрівники побігли до стін Свято-Миколаївсього православного чоловічого монастиря. Певний час тут була духовна семінарія, у якій вчилися поет Степан Руданський, письменник Михайло Коцюбинський та композитор Микола Леонтович. 

Нині в цих стінах діє школа дзвонарів. Як розповідає її засновник Олександр Євдокимов, зараз у школі навчається 15 учнів:

“Це школа єдина в Україні, ми працюємо з 2005 року, будівлю школи звели спеціально для цього. Навчаються переважно місцеві хлопці, з Шаргорода та з сіл. Щоб підібрати дзвони, я все вивчав самостійно декілька років, їздив у Києво-Печерську Лавру, в Почаїв. Мелодії дзвонів є до кожного свята”, — говорить Олександр Євдокимов.

Спробувати себе у дзвонарстві дозволили і учасникам квесту, після чого всі рушили до наступного пункту: католицького францисканського Санктуарію Страстей Господніх. 

Два роки тому храм святого Флоріана проголосили святилищем. Відтоді він став ключовим пунктом Шаргородської Хресної дороги.

Керує храмом настоятель отець Бенедикт. Він розповів школярам про те, як у місті вдається співіснувати трьом релігійним громадам. Навів приклад того, як у часи, коли єврейська громада зазнавала переслідувань, у костелі переховували артефакти із синагоги, навіть зараз у молитовній залі стоять лавки, врятовані звідти.

“Запрошуємо відвідати Шаргород, який є унікальним, тому що єднає в собі три релігії — юдаїзм, католицизм і православ’я — і побачити, що можна жити в дружбі”, — говорить настоятель.

Тут же, на подвір’ї костелу триває виставка картин, створених художниками зі всієї України, які кілька днів малювали Шаргород з натури у рамках мистецького проєкту “Арт-Шаргород”. Зустріли ми тут і відомого харківського художника-мураліста Олександра Брітцева.

“Мені, як художнику, сподобався у Шаргороді цукровий завод, який я намалював на декількох полотнах, і одне з них — ось це”, — митець показує нам картину, з заводом, а на верхівці мольберту майорять різнокольорові повітряні кульки.

А за кілька хвилин цей намальований художником завод ми побачили на власні очі. Вирушивши з центру міста на північну його околицю, ми опинилися перед брамою з написом “Шаргород Рафінад”.

Тут, на території напівзруйнованого заводу, відбувався кафтовий ярмарок та концерт. Одразу при вході — майстер-класи з гончарства, трохи далі — виставки музичних інструментів Вінницького державного педагогічного університету.

Нам навіть дали зіграти на металофоні. Цьому навчають на факультеті початкової освіти та мистецтва імені Валентини Волошиної.

Поряд розклали хімічну лабораторію студенти-хіміки, які всім гостям пропонували продемонструвати дива хімічних експериментів.

А далі — як на традиційному ярмарку — вишиванки, горщики, обереги, ляльки-мотанки… Для всіх виробників сувенірів та товарів облаштували комфортні ряди з тюками соломи, накриттям від дощу та освітленням з енергоощадних лампочок.

Поряд розмістилися художники, музиканти, і навіть утворилася міні-виставка виробів з автомобільних деталей. Сергій Гринчак близько 20-років займається розборкою старих “Жигулів”. Оскільки в автомобілів більшість запчастин — парні, він вигадав робити з них скульптури тварин, і використовувати запчастини для крил, лап, вух та очей. Деякі з цих деталей під’єднані до маленьких сонячних батарей і в темряві починають світитися.

Усе це — під муром заводських споруд і з виглядом на мальовниче озеро, на березі якого встановили і сцену для концерту.

Гостей вітали організатори, учасники, розробники маршруту, представники влади та митці. Народна депутатка Лариса Білозір передала школярам, які здолали квест, величезний торт, а зі сцени кілька годин поспіль лунали пісні місцевих колективів. 

“Я виріс у цьому місті і теж до певної пори не знав, яке воно старовинне, окутане легендами, історіями. І коли я дізнався, я захотів, щоб і мої діти, і діти, які живуть у місті, про це дізналися”, — говорить Григорій Саулко, який організував фестиваль “Від шаленого штетлу до сучасного мистецтва”, а також був ініціатором створення квест-маршруту, і куратором проєкту “Арт-Шаргород”, який, до речі, ознаменувався відкриттям на території заводу фантастичної художньої галереї.

Якщо у столиці галереями нікого не здивуєш, то в містечку, яке знаходиться за понад 300 кілометрів звідти побачити аналог, скажімо, галереї “Лавра” — це справді вражаюче. 

Приміщення, яке в часи роботи заводу, скоріш за все, виконувало роль комори або майстерні, має три зали. Тут обладнали сучасну вбиральню та поставили стійку.

Зали можна пройти наскрізь і вийти перед подвір’я заводу. У них розміщені полотна із зображенням Шаргорода та символічні картини сучасних художників. 

Якоїсь миті галерея наповнилась людьми — це приїхала група відвідувачів з Києва. Серед них впізнаємо зіркову гостю — головну редакторку журналу “VIVA!” Іванну Слабошпицьку. 

“Тут так гарно. Велика повага людям, які починають відроджувати це місто. Я бажаю, щоб воно стало для туристів дуже привабливим і цікавим”, — говорить пані Іванна.

А тим часом, вечоріло, і виявилось, що ті енергоефективні лампочки, які були покликані освітлювати територію — це ще й чудова романтична ілюмінація, яка створює теплого осіннього вечора атмосферу затишку, тепла і дому. Так, Шаргород — це дім для багатьох, і його двері справді відкриті для гостей.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back To Top